Національна держава, глобалізація та Університет як модерний заклад

Abstract

Роздуми на тему “кризи ідентичности” сучасного Університету привели мене до загальних питань: чи вимагатиме від пізньої модерности та інформаційної доби цей перехід — зменшення ролі національної держави та посилення глобалізацій- них процесів — радикально нового формулювання соціяльної місії та завдань Університету як закладу? Чи Університет (північноамериканського чи східноєвропейського зразка) подолає перехідну кризу довіри з боку суспільства, кризу своїх фундаментальних цінностей? Чи подолає драматичну кризу власної ідентичности за умов радикальної зміни світового ладу? Чи вистоїть він перед спокусою “корпоратизації” та переходу на радше бізнесові, а не освітні засади функціонування під тиском глобалізації та її соціальних практик? Як відреаґува- ти на зневіру у ньому громадськости та зменшення державного фінансування вищої освіти? Новими ідеями (по-новому сформулювавши фундаментальні філософські засади Університету) чи реорганізацією (услід за настійливими рекомендаціями таких супранаціональних організацій, як ОБСЕ, Світовий банк чи ЮНЕСКО)? Хіба не дивує, що ці питання стали однаково важливими як для Північної Америки, так і для Центрально- Східної Европи, що переживає зараз ґрандіозні соціяльно-еко- номічні зміни. В обох частинах світу з приводу майбутнього вищої освіти переважно почуєш таке: “назад вороття не буде”.